Дженніфер Лоуренс:
Більше, ніж Кітніс Евердін

Дженніфер Лоуренс — це рідкісний для Голлівуду приклад актриси, якій вдається бути одночасно іконою блокбастерів та серйозною драматичною актрисою. Вона увірвалася до вищої ліги завдяки ролі Кітнісс Евердін у «Голодних іграх», ставши обличчям цілого покоління, але швидко довела, що здатна на більше, отримавши «Оскар» усього в 22 роки за фільм «Мій хлопець — псих».

Її цінують не лише за талант, а й за «антизірковий» імідж. У світі ідеального глянцю Лоуренс прославилася своєю щирістю: вона не боїться здатися незграбною, чесно говорить про любов до їжі та ненависть до дієт, а її падіння на червоних доріжках стали майже її візитною карткою. Вона однаково природна і в синьому гримі Містик із «Людей Ікс», і в глибоких авторських проєктах, залишаючись при цьому максимально «своєю» для мільйонів глядачів.

Якщо поглянути на її кар’єру в кіно, то це справжні американські гірки: від суворих незалежних драм до мільярдних франшиз і назад. Усе почалося з того, що вона буквально змусила Голлівуд звернути на себе увагу у фільмі «Зимова кістка», де зіграла дівчину з суворої глушини. Там не було ніякого блиску — лише бруд, холод і її неймовірний погляд, який одразу приніс їй першу номінацію на «Оскар».

А потім стався справжній вибух. Важко знайти людину, яка б не бачила її з луком у руках у «Голодних іграх». Роль Кітнісс перетворила її на головну героїню десятиліття, але Дженніфер не застрягла в одному образі. Паралельно вона встигала наносити синій грим для «Людей Ікс» і працювати з режисером Девідом О. Расселом, який розкрив її як королеву «складних жінок». Саме за цей час вона продемонструвала найпотужніше комбо з « «Мій хлопець — псих», за який отримала статуетку, «Афери по-американськи» та «Джой». Вона грала героїнь, які постійно перебувають на межі нервового зриву, і робила це так драйвово, що від екрану було неможливо відірватися.

Люди Х

Люди Х

Голодні ігри

Голодні ігри

Голодні ігри

У якийсь момент Джен почала займатися сміливими експериментами. Були й досить дивна, лякаюча притча «Мама!» Аронофскі, і холодний трилер «Червоний горобець». Після невеликої перерви вона повернулася вже іншою — спокійнішою та іронічнішою. Ми бачили її в сатирі «Не дивіться вгору», де вона злякалася комети, що летіла на Землю, і в дуже тихій, камерній драмі «Міст через озеро», яка нагадала всім про її талант у глибокому психологічному кіно. А зовсім недавно вона всіх здивувала, з’явившись у зухвалій комедії «Без образ», довівши, що з самоіронією у неї все так само круто, як і на початку шляху.